насчитывать

насчитать и начесть

1) кого, чего, что - нараховувати, нарахувати, налічувати, налічити, (о мног.) понараховувати, поналічувати кого, чого, ще. [Нарахував десять карбованців дрібних грошей (Київщ.). Од Війона до Олекси Влизька, лише один крок, хоч він і нараховує кілька століть (Ґ. Шкур.). Як великий мороз, треба налічити дванадцять лисих (Номис)];

2) на кого что, чего - нараховувати, нарахувати, налічувати, налічити на кого що, чого, (присчитывать) прираховувати, прирахувати, прилічувати, прилічити, накидати, накинути кому що, (о мног.) понараховувати и т. п. [Нарахувала бариша цілого коповика (Кониськ.). Поналічував на. людей стільки довгу (ЗОЮР I)]. Насчитанный и Начтённый -

1) нарахований, налічений, понараховуваний, поналічуваний;

2) нарахований, налічений, прирахований, прилічений, накинутий и накинений, понараховуваний и т. п. -ться -

1) (стр. з.) нараховуватися, бути нараховуваним, нарахованим, понараховуваним и т. п. В учреждении. -ется до тридцати служащих - в установі, є щось із тридцять (близько тридцятьох) службовців;

2) (причисляя себя к кому, к чему) зараховувати, зарахувати, залічувати, залічити себе до кого, до чого; (навязываться, к кому) набиватися, набитися, нав'язуватися, нав'язатися до кого;

3) (вдоволь, сов.) - а) (считая) нарахуватися, налічитися, попорахувати, пополічити (досхочу), (о мног.) понараховуватися, поналічуватися; б) (считаясь) нарахуватися, попорахуватися (досхочу) з ким, з чим.

* * *

несов.; сов. - насчит`ать

налі́чувати, налічи́ти, -лічу, -лічиш и мног. поналічувати, нарахо́вувати, -ховую, -ховуєш, нарахува́ти, -рахую, -рахуєш и мног. понарахо́вувати